Не купуйте кавунів на ринках...І шоколадних рулетиків - отруєння річ неприємна=(...
Але то не завадило посвяткувати повноліття України.
Ось як цікаво в Дніпрі було зранку(на вихідних 11:00 -13:00 то ранок =) ): День незалежності в Січеславі зі Спілкою Української Молоді.
Загалом було чу-чу-чу-чудооооооово, хоча і мало.
ось.

Вітаю з медовим Спасом!
        "Прийшов Спас -тримай рукавички про запас. "
/*  ---=ліричний відступ=---
Минули табори,майже минуло літо...
Хоча таборові враження ще не вичахли, не затихли повністю, тож спробую їх хоча б мінімально вербалізувати.
*/
Табір "Зачарована Десна" що був охарактеризований подругою Квіткою в статті  "У пошуках чарівних левів"
для мене був дещо оновлюючим.
 Були цікаві виклади друга Осипа (що не заважало декому спати як під час лекцій:) ).Хоча всі гутірки для мене особисто були лише повторенням і ревізією попередніх знань, та деякі зауваги було зроблено.

Мандрівка в Чернігів. Друг Осип зауважив те що для мого ока було якимось звичним і непомітним - залишки згадок про російські окраїни(звісно рос. мовою), тож варто бути уважнішими навіть в НАШІЙ державі де все в залишках перекраєнь.
Ще в мандрівці вразили...
Антонієві печери - спів молитви в церкві був аж надто захоплюючим...
І ще я знаю що я в Чернігові не бачив садиби Коцюбинських.
От так от.

Перед юнацьким табором вдалося знайти спокій і очікування юнацтва. Як виявилось мені призначили рій хлопців 5-7 років. Ці живчики показали себе вже з ознайомлення із табором(збите коліно і лікоть при падінні)...І спокою не давали аж до останнього дня, тільки завдяки героїзму впорядника Андрія Підмогильного(а цікаво, чи бігав він так багато раніше:)? ) цей табір для мене був ще й трохи відпочинковим(в сенсі я мав нагоду поспати хоч трохи) ... Гутірки, здавалося, не сприймаються ними зовсім(хоча лиш здавалося - про то пізніше), на місці всидіти мої "козаки" (а саме таку назву рою обрали більшістю голосів) більше 5 хвилин не вміли(хоча  можу подякувати їм, я ясно розумів на чому зосереджена їх увага, і тому міг співпрацювати з ними хоч в якийсь спосіб =) ).
Радували вечірні програми, що йшли експромтом, колядки,що доводилося згадувати, казки, які треба було ставити "миттєво".Інсценізація притчі (яку лиш  мої козаки і "осягли" )  порадувала, бо там вже була їхня взаємодія.
А ще проблем зі сном у козаків ввечері не було взагалі... на вечірній програмі ми зазвичай ішли ще до завершення, бо половина рою вже спала, тож вкладання проблемою не було(ну хіба довелося позгадувати бабусиних казок).
Темні і негативні сторони дисципліни, залишання на охороні бази під час мандрівки табору, і виходу зі збірки пропущу, то  ще виправиться(маю надію), і перейду до іспиту.
А на іспиті чесно порадували...Бо ж речі,які ніби проходили повз їх вуха вони запам'ятали. І мій рій був найкрутішим  із МЮ =))). Ось так ось.

Знову ці віщі(чи як то?) сни.
Тільки цей сон був дивною компіляцією найнеможливіших обставин, які важко розібрати.  І частина з того вже почала "збуватись"?
Так от...
Наснилося що я на Парусі зустрівся із юнацьким другом , однокласником Дмитром і вирішив сісти із ним в автобус(спец автобус якийсь , та щось на зразок ПАЗика що на 95му маршруті в Дніпрі  їздить...). ми з ним про щось активно спілкувались(щось про життя і його роботу) , мені точно треба було не на лівий берег, куди їхав той бусик.І тут в той же бусик зайшли мої колишні однокурсники(Іра з Миколаєм).
Поговоривши із ними я мав  виходити(бо щось згубив - з рук випало в  двері), і вийшов на край дороги де навколо-поле.

Ну все добре приснилось та й ну. Але: їду зранку в санстанцію, сідаю в маршрутку - там Дімка той самий(!!!). Виявляється возять(!!!) їх на лівий берег(!!!).
Fatum...

20 червня( В цю суботу) втикаєм/готуємось/святкуємо ДН рідних а на наступні вихідні(27-29) робимо альтернативне свято "для тих хто вдома".
День Конституції + Івана Купала треба відсвяткувати!=)

Давно не писалося... Дуже давно... Та настрою не було...
А сталося дуже багацько всього... цікавого і не дуже...
Минуле вже минуло... Зараз ще трохи  під враженням 28го лютого (Д.Н. Каті ... Тепер вже нареченої...) і першого дня весни: було справді весело... Зустрілися із Квіткою яка подорослішала і справді виглядала схожою на вчительку:) при зустрічі...  Трохи, зовсім трохи більше познайомився із Юлею ( не лише мені сподобалася графіка в худ. музеї (Катю в рахунок не беру - вона профі в тому))

Вчора святкували ДН. керівника підрозділу...
Кепсько. Сидячи  в колі япочувався чужим, не розділяючи їх цінностей, і залишаючись для  них закритим(як і вони для мене - і надалі я буду лише співробітником, жодної мотивації надаі не лишається окрім матріальне відшкодування праці, і при цьому вся "ініціатива карається")...
 Ще трохи і можна кидати все без жодних вагань...
Хоча якраз вагання залишаються допоки...не все зроблено що міг...

Спілкувався із колишньою однокласницею. Засмутила розмова. А найбільше - усвідомлення того що таких людей якщо не більшість то точно дуже велика частина:
"А тем людям, которые пережили голодомор могли бы за деньги, вложенные в культурный фонд Украины, покушать купить и ремонт в домах сделать хотя бы. "
Культуру міняємо на хліб...
"Хліба і видовищ!!!"

За день не написано нічого...
Настрій якраз відповідаючий зарплатні - тобто "не так щоб і не працюю, але творчості в ній немає".
Та власне тут творчості і не чекають.

Осінь... Відчувається осінь навколо...
Музика відповідно до настрою і життя...

Читання книжки — це інтимний процес, і він назавжди залишиться саме таким. Не монітор, а саме гортання сторінки — в цьому є певна таємниця, яка приваблює читача.
(c) Ю. Покальчук

http://www.bookclub.ua/ukr/read/pokalchuk/intpokalchuk/index.html?i=1000

Мій життєвий базис наразі складає 3 основи:
1 Мозок (логіка, холодний розрахунок ітд)
2 Серце (почуття і все пов'язане з ними )
3 Душа (щось поза цим - вище, що  в кінцевому результаті править мною на вищому рівні)

Ідеально - коли вони взаємопов*язані і діють в одному руслі...
Мої ж - антагоністи... До того ж взаємоантагоністи....